ЗАКОН УКРАЇНИ Про плату за землю :
 Розділ 6 :

(назва розділу 6 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 13. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
(стаття 13 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 14. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
(частина перша статті 14 у редакції
 Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
(частина друга статті 14 у редакції
 Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
(частина третя статті 14 у редакції
 Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Стаття 15. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
(частина перша статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
(частина друга статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 16. Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.
(стаття 16 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 17. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
(дію частини першої статті 17 щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) зупинено на 2000 рік згідно із Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III)


(частина перша статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)
(дію частини першої статті 17 щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) зупинено на 2002 рік згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)


(частину першу статті 17 замінено частинами першою - третьою
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.
Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
(статтю 17 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 18. Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.
Стаття 19. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
(дію статті 19 зупинено на 2000 рік в частині визначення строків внесення орендної плати виключно у договорі оренди згідно із Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)


(стаття 19 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 20. Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
(дію статті 20 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV)
(стаття 20 у редакції Закону
 України від 11.12.2003 р. N 1377-IV)
(дію статті 20 зупинено на 2004 рік згідно із
 Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)
стаття 20 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 21. Виключена
(дію статті 21 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
 на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)
(стаття 21 виключена згідно із Законом
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Стаття 22. Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у статті 20 цього Закону, використовуються виключно для таких цілей:
фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів;
ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;
створення земельного інноваційного фонду;
відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;
економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісового фонду;
надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини;
проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів.
Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.
За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф в розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на цілі, зазначені в частині першій цієї статті.
(дію статті 22 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
 на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
 на 2005 рік - згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V,
 на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)