ЗАКОН УКРАЇНИ Про плату за землю :
 Розділ 1 :

 Стаття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 
грошова оцінка - капіталізований рентний доход із земельної ділянки; 
податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; 
ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки; 
оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою; 
землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей; 
(абзац шостий статті 1 у редакції Закону 
України від 11.12.2003 р. N 1377-IV)
землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
(абзац сьомий статті 1 у редакції Закону 
України від 11.12.2003 р. N 1377-IV)
Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. 
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. 
(частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 08.06.2000 р. N 1807-III,
від 08.02.2001 р. N 2271-III)
Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.
(статтю 2 доповнено новою частиною третьою згідно із 
Законом України від 08.06.2000 р. N 1807-III, 
у зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою)
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. 
Стаття 3. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. 
(дію статті 3 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
 на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
 на 2005 рік - згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V,
 на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
Стаття 4. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. 
Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. 
(дію частини другої статті 4 зупинено на 2000 рік  
згідно із Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
 на 2005 рік - згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV)
Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. 
(частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. 
(частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)